Кокаин VHQ Будённовск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Е, братишки, сегодня я вам хочу рассказать какую-то дичь про то, как я отправился в реальную поездку на закладки. Понимаете, казалось бы, обычный день, но всё оказалось не так просто.

С утра я встал, глянул в окно, а там белым-бело, снег по колено. Ну, ясное дело, жить без снега я не могу, поэтому отправился на поиски своего друга, который занимается продажей этого волшебного порошка. Встретились мы в душном подъезде, где он сделал мне своё ларчик-автомат.

Друг: Ну что, брат, хочешь потестить новую партию?

Я (видя блестящий белый порошок): О, дааа, давай запошпигаем!

Набрав в ладоши щепотку снега, я закатил его в ноздрю и почувствовал, как окрыленный птицей, взлетел в небо. Мурашки побежали по коже, тело наполнилось энергией и я чувствовал себя супергероем. Всё вокруг стало ярким и резким, словно в фильме "Матрица".

Но эта поездка только начиналась, мои друзья! Мне пришла в голову идея сделать что-то сумасшедшее, чтобы запомнилось на всю жизнь. Звоню своему другу по кличке Косой, у него авто и он ещё тот заядлый дрифтер. Пришёл он за мной, подкатил на своей ватрушке и мы отправились в гоночное приключение.

Приехали мы на фабричную площадку, где никого не было и никто не мешал. Тут начался реальный адреналин! Мой друг уверенно вёл авто, гонял по закругленным дугам и совершал достойные гонщика трюки. Я сидел рядом и просто не мог налюбоваться этим зрелищем.

Но снег уже начал сыпаться на фольгу, и я очень хотел ещё раз окунуться в этот яркий мир. Возможно, на такой скорости мне повезет увидеть ещё более необычные цвета и формы. Я взглянул на Косого и сказал:

Я: Косой, давай подшпигаем ещё разок, а?

Косой (улыбаясь): Брат, ты вообще не остановишься, да?

Но я был настойчив и убедительный, и мой друг согласился. Не буду вдаваться в подробности, но скажу одно - дрифт на снегу, находясь под действием снега, это что-то сумасшедшее! Я ощущал каждый вираж, каждое пятно на асфальте, словно летел, летел, летел...

Но, как все хорошее, это всё кончилось. Мы вернулись к реальности и поняли, что это была самая запоминающаяся поездка в нашей жизни. После таких кайфов хочется жить и наслаждаться каждым моментом.

Так что, ребята, не стоит пренебрегать моментами счастья, будь то закладки или какие-то другие развлечения. Главное - помнить меру и не забывать о главном. Жизнь насыщена разными красками, и каждый из нас имеет право на свою собственную гамму.

Если драйву не хватает, запрости у снега, он катком тебя унесет,

Отвезет в мир невиданный, где только счастье и свет.

Но помни, мой друг, о мере, помни, что не зря нас кормит,

Здесь важно уметь держать, небесные страсти в руках своих.

И помните, друзья, всегда оставайтесь собой и не бойтесь искать свою уникальную дорогу, будь то на закладках или на чём-то другом. Жизнь - это площадка, где каждому есть место, главное - найти свой стиль и не потерять свою индивидуальность.

Stay

high

and

strong!